ms-dynamics.ru

Схеми вишиванок низинкою

Вишивання – невід'ємна складова частина культури схеми вишиванок низинкою народу, національної духовності, морально-етичної, матеріальної культури.

Навчаючи школярів мистецтву вишивання, вчитель у першу чергу повинен володіти методикою та техніками виконання швів української вишивки, а також доносити до учнів технологічні, візуальні особливості художнього вишивання.

Здавна поняття “вишивка” означало прикрашання тканин, шкіри з допомогою голки та схеми вишиванок низинкою. Здавалося б, простими є матеріали та інструменти для вишивання.

Проте голкою, у вушко якої затягнута нитка, проколювали основу шкіри або тканини, настеляли різні за розмірами, кольором в задуманому напрямі та ритмі повторення стібки-шви. А в результаті створювалися складні, високохудожні орнаментальні форми.

В українських словниках у зміст терміну “вишивати” вкладено такі означення: вишивати – це значить прикрашати чи оздоблювати одяг та інтер'єрно-обрядові тканини; або створювати вишивку на тканині чи шкірі шляхом настилання стібків за допомогою нитки та голки.

Вишивання – це технологічний процес, який супроводжується настиланням, накладанням стібків, протягуванням, закріплюванням робочої нитки або інших матеріалів на вишивальній тканині або шкірі. Терміном вишивка охоплюється подвійне значення: у вузькому розумінні вишивка – це декорована техніками вишивання тканина, шкіра чи повсть, а в широкому розумінні – це складова частина, вид декоративно-ужиткового мистецтва, яка характеризується комплексом характеристик: історичних, типологічних, стилістичних і семантичних.

Матеріали схеми вишиванок низинкою інструменти для художнього вишивання

Ручне вишивання потребує матеріально-технічних затрат, тобто відповідних матеріалів та інструментів.

Голок для вишивання необхідно декілька наборів.

Довжину, товщину, міцність, форму вістря, вушка підбирають відповідно до техніки вишивання та механічної структури вишивальних матеріалів.

Під час ручного вишивання необхідно користуватись трьома видами ножиць:

  • - малими з прямими лезами для відрізування робочої нитки;
  • - малими з підігнутими вгору лезами для виконання технік прозоро-рахункової групи;
  • - великими кравецькими для розкроювання тканин на деталі виробу.

Наперстки бувають з денцем і без денця.

За матеріалом, з якого вони виготовлені, їх поділяють на кістяні, алюмінієві, срібні, нікельовані. Найкращими вважаються нікельовані наперстки з заокругленим верхом і плоскою обвідкою. Кістяні швидко ламаються, а срібні й алюмінієві тонкостінні (і тому привабливі), але мають неглибокі ямки, що спричиняє постійне ковзання голки, тому не практичні в роботі.

Сучасна промисловість пропонує дерев'яні, пластмасові п'яльця різних розмірів, одинарні та комплектом, із затискачами і без.

Найкращими для ручного вишивання вважаються дерев'яні п'яльця із закручувальним затискачем.

Виколка – це схеми вишиванок низинкою інструмент для виконання таких технік художнього вишивання, як виколювання, довбанка, солов'їні вічка, розвід.

Також у вишиванні використовують сантиметрову стрічку, довжина якої 100-150см, з круговим роликовим механізмом для скручування і схеми вишиванок низинкою інструменти для вишивання зручно зберігати та переносити у скриньці для рукоділля, яка повинна бути зручною в користуванні, вміщати необхідний інструмент та матеріали для виконання конкретного завдання, мати привабливий естетичний вигляд.

Матеріали для вишивання поділяють на дві групи: матеріали на яких вишивають та матеріали, якими вишивають.

Вважається, що матеріалом, на якому вишивають, можуть бути 65 найрізноманітніших видів тканин.

Особливо технологічно якісними є тканини натуральні, виготовлені з волокон природного походження. Це конопляні, лляні, шовкові, вовняні тканини, а також шкіра тонкої обробки одягово-галантерейного призначення.

Натуральні тканини

Конопляні

Домоткані сурові, кислотні, напівбілі, гладкофарбовані

Лляні

Вишиванка різних видів, маркізет, батист, вісон, фабричного виробництва кислотні, напівбілі, гладкофарбовані, домоткані, сурові.

Бавовняні

Ситець, б'язь, мадаполам, різні види канви, марльовка, гладкий оксамит, памут, перкаль, батист, репс, сатин, аста, майя, маркізет, міткаль, шифон, муслін, нансук, різні види вишиванки.

Шовкові

Атлас, репс, крепсатип, туаль, бархат з низьким ворсом, оксамит, шифон, крепдешин, жоржет, туаль.

Шерстяні

Люстрин, марселін, вігонь, габардин, кашемір, тонкі шерстяні тканини білі або гладкого фарбування, різні види сукна.

Натуральна шкіра

Лайка, сап'ян, замша, велюр, шевро, шеврет, нубук

Штучні та синтетичні та змішані тканини

Штучні схеми вишиванок низинкою, ацетатне полотно, крепдешин, крепсатин, лізета, тафта, віскозне полотно тощо.

Для вишивання також використовують різні види штучної шкіри.

Синтетичні тканини

Твіст, лавсан (він же терлен, дакрон, тергаль, тетерон, елана), нітрон, капрон, кашмілон, силон тощо.

Змішані тканини

Льон з лавсаном, шерсть з лавсаном, різновиди сукна, шерстяних тканин із домішками віскози та синтетичних ниток.

Вишивання – це дія, що супроводжується накладанням, нанесенням, виконанням стібків, плям, точок, ліній на тканині або шкірі конкретними матеріалами.

Вони різні за природою походження, механічною структурою, формою, кольором. Домінуюче місце серед матеріалів, якими вишивають, займають нитки, а саме:

Бавовняно-паперові

Муліне, відбілені та невідбілені нитки різної товщини на шпульках і в пасмах.

Бавовняні

В пасмо або кручені, муліне, кроше, ірис, заполоч, ДМС тощо.

Шовкові

Шовк штучний, натуральний кручений схеми вишиванок низинкою в одинарну нитку найрізноманітніших кольорів від яскравих до світло-пастельних відтінків, а також шовк для машинного шиття, шовкове муліне.

Лляні

Невідбілені, грубого та тонкого кручення або в пасмо.

Штапельні

Вишивальні нитки у великих мотках або на шпульках різних відтінків.

Віскозні

Вишивальна віскоза різної товщини, скручення в мотках або на шпульках.

Шерстяні

Волічка, гарус, шерсть кручена, шерсть в одну нитку, в пасмо хроматичних та ахроматичних кольорів і їх відтінків.

Синтетичних та змішаних волокон

Акрилон, півшерсть, тасьма, сутаж, люрекс, металізовані нитки фірм DMC, Масіеrа.

Металеві

Волока, плющенка, мішура, золотий, срібний шнур, галун, прядиво тощо.

Крім широкого різновиду ниток вишивальним матеріалом є: пацьорки (цятки, бісер), стеклярус, намистинки, лелітки (блискітки), металеві та синтетичні пластинки тощо.

Ручне вишивання, особливо на перших етапах засвоєння вишивальних технік і технології швів, потребує розрахунку ниток або розмірених відрізків тла тканини.

При цьому слід використовувати тканини із чітким полотняним переплетенням, такі як домоткане полотно, схеми вишиванок низинкою з лавсаном, а також тканини із розрідженою структурою за технологією ткання (різні види вишиванки, канви, в якій чітко переплетені дві нитки по основі і пітканню).

На початковому етапі вивчення вишивки значної переваги слід надавати ниткам муліне. Такий вибір дає можливість схеми вишиванок низинкою нитки у різній кількості, що зумовлює набуття учнями якісних знань, а також практичних умінь, і навичок вишивання.

Техніки вишивання

За способом виконання (вишивання) шви української схеми вишиванок низинкою поділяють на вільні та лічильні.

Вільні техніки вишивання виконують за заздалегідь наміченими контурами узорів, а лічильні – за точним рахунком ниток тканини. Тому для виконання вільних схеми вишиванок низинкою можна використовувати будь-яку тканину, а для лічильних – тканину з полотняним переплетенням ниток або спеціальну тканину для вишивання (канву).

За технікою вишивання шви поділяються на наскрізні (ажурні) та глухі.

Глухі шви виконують на цільній поверхні тканини, а наскрізні – розміщуються в самій тканині (як правило, на смужці висмикнутих із тканини ниток). Для виконання наскрізних швів також потрібна тканина з полотняним переплетенням.

Залежно від вигляду орнаменту з лицьового та виворітного боку виробу шви української вишивки схеми вишиванок низинкою на однобічні (лицьовий та виворітний боки мають неоднаковий вигляд) та двобічні (лицьовий та виворітний боки мають однаковий вигляд).

Українські вишивки здавна славилися багатством кольорів, розмаїтістю узорів і високою якістю виконання.

Створюючи орнаменти для вишивок, народні майстри в усі часи зверталися до природи, навколишнього світу, схеми вишиванок низинкою при цьому не копіювати побачене, а створити художній образ у спрощеній стилізованій формі, зберігаючи характерні його особливості.

Для української народної вишивки схеми вишиванок низинкою характерним є такі види орнаментів:

  1. а) рослинний, схеми вишиванок низинкою складається зі схеми вишиванок низинкою зображення рослинних елементів – квітів, листя, пуп'янків, дерев, плодів, насіння;
  2. б) зооморфний – відображає птахів, тварин, звірів, риб та ін.;
  3. в) антропоморфний, який складається зі стилізованих зображень фігур людей;
  4. г) геометричний – поєднує геометричні елементи.

Формування вмінь та практичних навичок вишивання доцільно розпочинати із найпростіших швів, які мають назву “початкові&rdquo.

До початкових швів української вишивки належать: “уперед голку”, “за голкою”, “стебловий”, “петельний”, “тамбурний”, “козлик&rdquo. Ці шви часто використовуються не тільки в художньому вишиванні, а й в побуті, швейній справі. Простота та доступність цих швів дозволяє вивчати їх і з молодшими школярами, а також використовувати їх як основу для вивчення складних технік вишивання.

Адже спосіб закріплення нитки, прокладання стібків, напрям вишивання початкових швів часто повторюється у таких техніках вишивання як занизування, низинка, гладь, мережки.

Технологію виконання вишивальних швів доцільно демонструвати, використовуючи спеціальний екран на високій підставці. На ньому, для зручності відліку ниток, напнута мішковина.

схеми вишиванок низинкою

Вишивка виконується великою голкою з яскравою ниткою.

Так, послідовність виконання шва “уперед голкою” або затяганки може бути представлена так:

  1. 1.Закріпивши робочу нитку, на голку набирають 3-4 нитки тканини, а під голкою таку ж кількість залишають.
  2. 2.Виконавши перший стібок, виконують наступний.
  3. 3.Виконавши схеми вишиванок низинкою, нитку закріплюють під настилом вишивки.
  4. 4.Шов виконують справа наліво (рис.

    1).

Вважається, що цей шов правильно виконувати справа наліво. Проте в окремих випадках (наприклад, виникла потреба повторити рядок стібків не обертаючи вишивку) доречно буде виконувати цей нескладний шов у зворотному напрямі. Зазначимо, що у методичній літературі зустрічається виконання цього шва і знизу вверх.

Шов “уперед голку” вишивають як окремий декоративний шов, так і схеми вишиванок низинкою поєднанні з іншими швами.

Ним оздоблюють краї виробу, з'єднують елементи орнаменту і використовують як самостійний орнаментальний шов для контурної вишивки.

На основі шва “уперед голку” можна створити багато похідних швів та орнаментів: і використати кольорові нитки, і змінити довжину лицевих та виворітних стібків, і прокласти під стібками шва нитку іншого кольору тощо.

Однобарвні та різнобарвні орнаментальні смужки узорів, виконані стібками “уперед голку”, у горизонтальному або вертикальному напрямках, дуже нагадують узори ткання.

Наприклад, шов “поперед голки” закарпатські угорці називають “ткацький шов&rdquo.

За допомогою чергування окремих довжин та різниці схеми вишиванок низинкою розміщенні стібків по вертикалі формуються метричні смуги рапортних композицій і з'являється ефект тканої поверхні виробу. Цей схеми вишиванок низинкою нанесення шва “уперед голку” належить до давніх технічних прийомів, майже напряму він походить від ткацтва.

Не менш цікавим є те, що технологія виконання цього шва лягла в основу вишивання таких старовинних і складних технік як занизування та низинка.

Шов “за голку” також застосовується у шитті та вишиванні.

Інколи його називають іще “позаголковим”, “вистіб” – на Київщині, Черкащині, “строчка” – Запоріжжя, “стебнівка проста” – Закарпаття, “шнурок простий” – Гуцульщина. Прокладають цей шов справа наліво так, що голка весь час входить в тканину позад нитки на довжину одного стібка, а виходить на два стібки попереду.

Послідовність виконання шва “за голкою”:

  1. 1.Закріпивши нитку, відраховують назад по пітканню певну схеми вишиванок низинкою ниток, яка становить довжину стібка, і вколюють голку.
  2. 2.Відраховують вліво 6 ниток основи і виколюють голку.
  3. 3.Знову відступають назад на 2 нитки основи і виколюють другий стібок.

    В кінці шва закріплюють нитку (рис. 8).

З лицьової сторони утворюється пряма орнаментальна лінія з рівних стібків, розмішених один за одним, з виворітної сторони – схеми вишиванок низинкою пряма лінія, утворена стібками, які навпіл перекривають один одного.

Цей шов застосовують для рубцювання, зубцювання, виконання елементів стрічкових орнаментів, поєднують з різними техніками вишивання.

Стібками “за голку” виконують бісерний шов, або насип, який нагадує маленькі крапки і застосовується у вишиванні білою гладдю.

Виконують цей шов схеми вишиванок низинкою допомогою двох-трьох стібків довжиною 1-2мм, які виходять з схеми вишиванок низинкою проколу. Подекуди в Україні його ще називають дзьобанка. Схеми вишиванок низинкою основі цього шва можна створювати різні декоративні шви.

Швом “за голку” можна вишити узор на блузці, схеми вишиванок низинкою, дитячому одязі.

Деякі узори виконуються невеличкими петлями, які утворюються при прокладанні стібків. Після  вишивання петельки можна розрізати.

Стебловий шов застосовують майже в кожному виді вишивки. Ним дуже часто вишивають стебла квітів і рослин – звідси й пішла його схеми вишиванок низинкою. Крім того, його ще називають стебельком, стебель (Дніпропетровщина), стебнівка, стебличана (Закарпаття), шнурок (Дрогобиччина), прошитє (Гуцульщина).

На лицевому боці стібки заходять один за другий, а на вивороті утворюють строчку.

Щоб шов був рівний і красивий, треба робити стібки однакової довжини і не натягувати нитку.

Прокладають цей шов зліва направо, відступаючи голкою назад, знизу вгору, згори.

схеми вишиванок низинкою

Вістря голки під час роботи спрямоване ліворуч донизу або догори. Кожен новий стібок починають, відступаючи назад 2-3мм від схеми вишиванок низинкою нитки навскіс справа або ж зліва. Треба весь час стежити, щоб робоча нитка завжди виходила з одного боку вже покладених стібків, інакше шов не буде рівним. Таким схеми вишиванок низинкою вишивання легко стелити стрічки прямого, скісного, заокругленого напрямку, обрамляючи ведучі мотиви, окреслювати бордюри (покрайниці).

Послідовність виконання стеблового шва:

Стебловим швом вишивають контури малюнків або зашивають весь узор, роблять мітки на білизні, оздоблюють дитячий одяг і предмети побуту.

Назва “тамбурний шов” походить від спеціальних круглих п'ялець, схожих на великий барабан – схеми вишиванок низинкою, – які схеми вишиванок низинкою для вишивання великих шовкових килимів. В вишивках Греції та Стародавнього Риму, Ірану й Сирії схеми вишиванок низинкою тамбурні шви були поширені ще до початку нашої ери, здавна застосовувалися вони і в інших схеми вишиванок низинкою Близького й Далекого Сходу.

З часом мистецтвом тамбурної вишивки оволоділи скрізь: в Росії, на Україні, у Поволжі, Прибалтиці, в Середній Азії та Закавказзі.

Спочатку в народних вишивках тамбурним швом позначали контури узорів, а з середини XIX ст. різноманітними тамбурними вишивками оздоблювали рушники, скатерки, сорочки, сарафани, фартухи, хустки тощо.

За характером технічного виконання стібків тамбур поділяється на два основних види: великий (низький) та дрібний(високий).

У першого стібки видовжені до 0,5см, у другого – дрібні, як нитки полотна. Рельєф вишивки залежить як від характеру технічного виконання кожного стібка (розмір, натяг нитки), так і від структури матеріалу для вишивання.

Шов ланцюжок – найпростіший тамбурний шов – виконується як глухий односторонній. Схеми вишиванок низинкою він з ряду петельок, які виходять одна з одної і нагадують ланцюжок.

На звороті шва утворюються дрібні пунктирні стібки, які позначають схеми вишиванок низинкою малюнка.

Тамбурним швом можна вишивати різноманітні ланцюжки. Їх форма залежить від розміру стібків, їх нахилу тощо.

Послідовність виконання тамбурного шва.

  1. 1.Шов виконують справа наліво.

    Закріплюють робочу нитку на лицьовому боці тканини. Голку схеми вишиванок низинкою в місце виходу нитки і утворюють петлю, яку притримують великим пальцем схеми вишиванок низинкою руки.

  2. 2.Від проколу відраховують 5 ниток, які набирають на голку, котру виколюють всередині петлі.

    Наступний прокол – в місце виходу нитки, знову набирають на голку 5 ниток тканини і виколюють схеми вишиванок низинкою утвореної петлі (рис. 15).

Існує ще і такий опис давнього способу вишивання ланцюжком на Поділлі: петлі викладали довкола голки на полотні, або в неї втягували подвійну нитку і вишивали швом “позад голки” так, щоб її кінець проходив між двома нитками.

Складна і дуже давня техніка вишивання – “городоцький шов” (назва походить від міста Городок біля Львова, де шов і набув поширення) – полягає у поєднанні гладдєвих швів та петельного – двосторонньої обмітки, яка є цікавим різновидом шва “ланцюжок&rdquo.

Цікаво, що на Закарпатті і одночасно в інших регіонах Трансильванії також був поширений городоцький стіб, або як угорці його називають “колотосегський великий писаний&rdquo.

Але тут він з'являється тільки на початку ХХ ст. Технічні прийоми цієї вишивки тісно пов'язані із ланцюжковими техніками, тільки вони відрізняються більш видовженими швами та щільністю у розташуванні.

Шов “козлик” нагадує козли для розпилювання дров. Мабуть, звідси й пішла його назва.

На лицевому боці шов утворює ряд схрещених стібків, а на звороті – два ряди паралельних.

Виконують цей шов зліва направо, знизу вгору. В місцях перехрещення кожен наступний стібок кладеться поверх попереднього. Існує багато варіантів цього шва. Ним не тільки підшивають краї виробів, оздоблюють одяг і предмети побуту, але й вишивають квіти і листя.

Послідовність виконання шва “козлик”:

  1. 1.Витягують з тканини дві паралельні нитки на відстані 1см одна від одної. Утворюється два сліди – верхній та нижній.
  2. 2.Шов прокладають зліва направо, а голку вколюють справа наліво.
  3. 3.Закріплюють нитку на верхній лінії, потім вколюють голку в схеми вишиванок низинкою лінію і виводять на лицьовий бік.
  4. 4.Переходять на верхню лінію та виколюють аналогічно (рис.

    21).

Швом “козлик”, який іноді називають “хрестикування” виконують рубцювання, з'єднувальні шви, а також використовують як самостійний оздоблювальний шов.

Хрестикування кольоровими нитками називається оксамитовим швом, або шотландкою в основі якого лежить технологія вишивання шва “козлик&rdquo.

Оксамитовим швом вишивають різноманітні основні орнаменти для декорування одягу, а також його використовують як з'єднувальний оздоблювальний шов.

Петельний шов у шитті використовується для обробки петель (звідси й пішла його назва) та зрізи тканин, щоб не обсипалися нитки.

Він широко застосовується й у вишиванні.

Виконуючи його, стежать, аби нитка весь час була під голкою, утворюючи петельку. Щоб стібки шва були однакові, треба намітити контур вишивки двома лініями – зверху і знизу. За допомогою цього шва, змінюючи висоту, ширину і нахили стібків, відстань між ними, перевиваючи їх нитками іншого кольору, можна створити багато яскравих, оригінальних узорів для оздоблення побутових речей.

петельного шва для вишивання різних узорів: квітів, листя тощо.

Технологічна послідовність виконання петельного шва:

  1. 1.Закріпити нитку петлею.
  2. 2.Відступивши від закріпки кілька ниток тканини, виконують стібок, виводячи голку поверх нитки, завдяки чому у процесі затягування утворюється петля (рис.

    26).

Техніка вишивання півхрестом та хрестом (хрестиком) – одна з найвідоміших і найулюбленіших у народних вишивках.

Ними оздоблюють переважно одяг і рушники, дитячі й чоловічі сорочки, жіночі блузки та плаття, скатерті, серветки, вишивають килими й панно, сумки, диванні  схеми вишиванок низинкою та інші ужиткові речі.

Вишивати хрестиковими швами можна по рахунку ниток на тканинах полотняного переплетення, по канві або по контурах, позначених крапками. Можна вишивати й без канви, але тоді треба на тканині витягти нитки вздовж і впоперек так, щоб утворилися квадрати. У кожному квадраті цієї “канви” вишивають по одному хрестику.

Краса цих швів залежить від точності та порядку накладання стібків: усі верхні стібки мають перетинати нижні в одному напрямі.

До хрестикових швів, які найчастіше застосовуються у народному вишиванні – належать півхрест (різновидами якого є кривулька, прутик, штапівка пряма, похила, коса одно- і дворядна, ріжката, луска (рос.

“чешуйка”), клітинка, шашечка), хрест косий, хрест прямий, хрест болгарський або подвійний, штапівка.

Послідовність виконання шва “кривулька”:

  1. 1.

    Закріпити нитку в тканині, відступивши схеми вишиванок низинкою лівого краю.

  2. 2. Виконати діагональні стібки зліва направо, рахуючи нитки тканини (рис.28).
  1. 3. Виконати діагональні стібки у зворотному напрямку (рис. 29).

Виворітний бік шва, який у випадку правильного виконання “кривульки” має такий самий вигляд, як і схеми вишиванок низинкою. Тому цей шов і має назву “двостороння кривулька&rdquo.

Цей шов має багато різновидів, які полягають у зміні довжини стібків, використанні додаткової нитки для обкручування стібків та ін.

Особливості вишивання різновидів шва “кривулька”:

  1. а) у напрямку зліва направо прокладається додаткова нитка (може бути й іншого кольору), проте голка не проколює тканину, а ковзає під стібками кривульки;
  1. б) у напрямку справа наліво додатковою ниткою з лицевого боку прокладаються горизонтальні стібки, причому голка проколює тканину тільки у вертикальному напрямку почергово зверху вниз та навпаки.

Крім двосторонньої кривульки у вишивці часто використовується одностороння кривулька.

Відмінності схеми вишиванок низинкою ними полягають у техніці виконання та вигляді з виворітної сторони. Якщо двостороння кривулька виконується справа наліво, то одностороння – знизу вверх, причому з виворітного боку утворюються дві паралельні лінії схеми вишиванок низинкою за довжиною вертикальних стібків.

Шов “строчка” або “штапівка” нагадує машинну строчку і відрізняється від шва “за голку” лише тим, що стібки у ньому щільно прилягають один до одного.

В українській народній вишивці цей шов має кілька місцевих назв.

На Київщині його називають “вистіг”, на Полтавщині – “штапівка”, а на Поділлі – “стебнівка&rdquo.

Закарпатські угорці штапівку називають “квадратний стіб&rdquo.

Це пов'язано із квадратною формою, яку описують стібки, вишиті по діагоналі відносно ниток основи та піткання. Технічні особливості майже нічим не відрізняються від української інтерпретації цієї техніки. Після першого стібка по косій на виворітній стороні тканини голку повертають у напрямку, перпендикулярному до попереднього стібка. У результаті всі стібки розташовуються паралельно по діагоналі. Дошивши до краю схеми вишиванок низинкою, так само виконують стібки у зворотному напрямку, з'єднуючи протилежні стібки між собою.

Штапівкою вишивають одяг чи серветки.

На основі цього шва можна також створювати декоративні варіанти. Цим швом у швейній справі з'єднують окремі деталі, у вишиванні – обводять контури узорів або зашивають всю площину.

Послідовність виконати шва “штапівка”:

  1. 1.

    Закріпити нитку, відступивши від лівого краю тканини.

  2. 2. Виконати схеми вишиванок низинкою стібки зліва направо, рахуючи нитки тканини (рис. 33).
  1. 3. Виконати горизонтальні стібки у зворотному напрямку (рис.

    34).

Шов “хрест” або “косий хрест” являє собою два діагонально перехрещені стібки однакової довжини і має декілька варіантів розміщення: у горизонтальному, вертикальному напрямках та по-діагоналі, які різняться технологією виконання.

Зовнішній вигляд самого шва “хрест” повинен відповідати таким вимогам, а саме:

  1. а) стібки повинні мати однакову довжину;
  2. б) верхні стібки повинні схеми вишиванок низинкою нижні в одному напрямку;
  3. в) довжина стібків та схеми вишиванок низинкою нитки повинні бути такими, щоб хрестики повністю закривали тканину.

Послідовність виконання шва “хрест” у горизонтальному напрямку полягає схеми вишиванок низинкою тому, що якщо хрестики розміщуються в ряд, то спочатку стібки кладуть зліва направо, а потім перекривають їх у зворотному напрямку.

Послідовність виконання шва “хрест” у вертикальному напрямку нагадує попередній спосіб прокладання стібків, проте спершу вишивають рядок шва “пів хрест” знизу вгору до кінця рядка, а потім вертаються зверху.

Таким чином вишивають у вертикальному напрямі.

Послідовність виконання шва “хрест” по діагоналі:

Крім косого хреста в українській вишивці використовується шов “прямий хрест”, що являє собою взаємно перехрещені горизонтальний та вертикальний стібки.

Набув особливого поширення в західних областях України. В оздобленні різних виробів досить часто поєднують косий хрест з прямим.

Послідовність виконання шва “прямий хрест”:

  1. 1. Закріпіть нитку, відступивши від лівого краю.
  2. 2. Виконуйте шов зліва направо: горизонтальний стібок перехрещуйте з вертикальним (рис. 46).

Своєрідним поєднанням прямого та косого хреста є шов “болгарський хрест”, який широко використовується для вишивання гобеленів, картин, заповнення великих площин вишивки.

Подвійний, або болгарський, хрест складається з чотирьох стібків – двох діагональних і двох взаємно перпендикулярних.

Виконують його в один прийом. Спочатку вишивають косий хрест, потім роблять вертикальний стібок, який покривають горизонтальним стібком зліва направо. Болгарський хрест широко застосовується при вишиванні килимів, панно, подушок.

Одним із різновидів хрестика, який досить часто з'являється на українських, зокрема гуцульських та закарпатських вишивках, є техніка, відома в Україні під назвою “ретязь”, а в деяких літературних джерелах вона фігурує під назвою “ретяз з назад хрестиків&rdquo.

Наприклад, закарпатські угорці таку техніку називають “вишивка з плетенням&rdquo. Ця техніка асоціювалася в народній уяві із заплетеною косою дівчини, що стало причиною виникнення її традиційної назви.

Виконують шов “ретязь” кількома способами, зліва направо або справа наліво, знизу вгору, по діагоналі. На рис. 52 зображена послідовність виконання ретязя зліва направо. Спочатку виконують косий хрестик, а потім з нижнього лівого краю хреста кладуть направо вгору перший похилий стібок.

Голку ведуть справа наліво, вколюють у верхній правий кут хреста і перекривають ниткою перший похилий стібок діагональним, згори вниз і зліва направо. Набираючи на голку нитки тканини то вгорі, то внизу, шиють смужку потрібної довжини.

Гладдєві шви об'єднують дуже багато різноманітних технік вишивання як по вільному контуру, так і рахункових.

До швів вільної гладі відносять художню гладь, декоративну гладь, полтавську гладь, білу гладь, рушникові шви та ін. Рахункові види гладі включають лиштву (пряму гладь), косу гладь, качалочкову лиштву. Всі види гладі об'єднує спосіб накладання стібків: паралельно схеми вишиванок низинкою під незначним кутом один до одного, причому стібки схеми вишиванок низинкою бути різної довжини.

За рахунок цього технологічного прийому утворюються вишиті площини, які характеризуються гладкою, схеми вишиванок низинкою поверхнею.

Пряма гладь схеми вишиванок низинкою це прадавній шов української вишивки, який поширений схеми вишиванок низинкою усіх областях України.

Цей шов у Полтавській, Черкаській, Київській областях називають лиштва, в Яворівському районі на Львівщині – кладення, в селі Короп'є (Чернігівщина) – гладка, гладинка.

Вишиваючи цією технікою, стібки кладуть паралельно до ниток основи чи піткання. Кожен стібок віддалений від попереднього та наступного на одну нитку. З виворітної сторони орнамент виглядає дуже подібно до лицьової.

Качалочки – вид лічильної двосторонньої гладі, поширений на Поділлі, де її ще називають качалочкова лиштва, шатранка, колодочки.

Качалочками вишивають геометричні та стилізовані орнаменти — квіти, листочки, птахів, метеликів, фігури людей.

Кольорові сполучення дуже контрастні: червоний, зелений, чорний, жовтий, оранжевий тощо. Часто елементи узору, вишитого качалочками, обшивають двобічною штапівкою нитками чорного кольору.

Тоді вишивка стає рельєфнішою.

Качалочками оздоблюють рушники, хустки, скатерті, подушки. Ця техніка зустрічається на рукавах жіночих сорочок, вишитих вовняними нитками чорного, темно-червоного та бордового кольору або кольоровою заполоччю і муліне.

Сьогодні вишивання качалочками дуже популярне у селі Клембівка Вінницької області.

Поздовжні або поперечні качалочки утворюють із ряду паралельних стібків, покладених упритул один до одного. Довжина стібків залежить від узору.

Мережка – ажурна (прозора) вишивка на смужці тканини, з якої схеми вишиванок низинкою нитки основи або піткання.

Не висмикнуті (вертикальні) нитки обкручують робочою ниткою різними способами, створюючи схеми вишиванок низинкою. Мережка належить до прозорих лічильних технік і буває схеми вишиванок низинкою різноманітною – від вузьких смужок до мережок завширшки до одного метра.

Різні народи світу використовують і донині мережки для оздоблення одягу, рушників, постільної білизни, фіранок та інших ужиткових речей.

Виконувати мережку непросто, слід дотримуватися певних правил і у виборі тканини, ниток, інструментів, а також зважувати місце її розташування, адже переробити мережку майже неможливо.

Мережка вирізняється від усіх інших швів і певними особливостями виконання:

  • - для мережок необхідна тканина тільки полотняного переплетення;
  • - для роботи підходять нитки для шиття № 40, схеми вишиванок низинкою, 60, 80, а також нитки Mouline;
  • - виконання мережок починають з підготовки схеми вишиванок низинкою виробі доріжки з висмикнутих ниток у тому місці, де буде розміщуватися вишивка.

Види мережок:

  1. а) мережка “одинарний прутик” є найпростішою та використовується як основа для інших видів мережок;
  2. б) мережка “подвійний прутик”;
  3. в) мережка “роздільний прутик” (“черв'ячок”);
  4. г) складні варіанти мережок: “ляхівка”, “потрійна ляхівка”, “гречечка”, “шабак”, “стовпчик”, “із настилом&rdquo.

Для будь-яких мережок існують загальні правила виконання:

  • - краї мережок оформлюють закріпками (“качалочками”);
  • - усі схеми вишиванок низинкою мережок виконують справа наліво;
  • - кінці ниток закріплюють у качалочках з виворітного боку;
  • - на початку роботи нитку закріплюють петлею біля основи правої качалочки.

Виконуючи мережки, слід дотримуватися такої послідовності:

  1. 1.

    Визначити місце розташування мережки.

  2. 2. На початку мережки зробити закріпку гладдєвим швом “качалочка” схеми вишиванок низинкою одну нитку тканини стібками лічильної схеми вишиванок низинкою однакової довжини).

    Висота закріпки повинна на 2-4 нитки перевищувати висоту мережки. Ширина закріпки – схеми вишиванок низинкою ниток тканини (залежить від товщини ниток).

  1. 3. Таку ж закріпку виконати на кінці мережки.
  1. 4. Підрізати нитки тканини для мережки та висмикнути їх.

Мережкою “одинарний прутик” починають виконувати будь-яку з мережок.

Вона застосовується як самостійний вид мережки, а також для оформлення країв готового виробу китицями. Мережка “подвійний прутик” складається з двох рядів одинарного прутика, які розміщені вгорі та внизу мережки. У процесі вишивання цих простих мережок слід дотримуватися чіткого рахунку ниток тканини, бо це запорука правильного вишивання.

Послідовність виконання мережки “одинарний прутик”:

  1. 1.

    Приготувати на тканині доріжку з висмикнутих ниток.

  2. 2. Закріпити робочу нитку петлею біля основи правої закріпки.
  3. 3. Справа наліво підхопити голкою чотири вертикальних нитки тканини.
  1. 4. Обкрутити обхоплені нитки тканини робочою ниткою та вивести голку на дві нитки нижче від краю мережки.
  1. 5. Завершити ряд мережки, повторюючи п. 3-4.
  1. 6. Голку вивести на виворітний бік тканини та закріпити нитку під стібками “качалочки&rdquo.

Як вже зазначалося, на основі цієї мережки можна виконувати майже всі відомі сьогодні види мережок.

Найбільш доступною для виконання на даному етапі вивчення мережок є складна багаторядна мережка у вигляді сітки:

Послідовність виконання мережки “подвійний прутик”:

  1. 1.

    Виконати мережку “одинарний прутик&rdquo.

  2. 2. Повернути тканину на 180º та перевести робочу нитку у потрібне положення.
  3. 3.

    Виконати ряд одинарного прутика, як схеми вишиванок низинкою п. 1.

  1. 4. Одержуємо мережку “подвійний прутик&rdquo.

Мережка “подвійний прутик” є основою для виконання таких мережок як перехресна, шабак, жучок, віконечка та ін.

Послідовність виконання перехресної мережки:

Ускладнити мережку можна так: виконати подвійний прутик у два ряди, а потім у кожному ряду обкрутити прутики за аналогією попередньої мережки.

Ввівши у мережку додаткову нитку, можна вишити переплетену мережку різної конфігурації залежно від кількості переплетених між собою прутиків (рис.

72).

Мережкою “шабак” виконують геометричні орнаменти. Вона відрізняється від інших складних мережок тим, що виконується способом настилання кольорової нитки на основу – подвіний прутик.

Перш ніж розпочати вишивання мережки слід визначити її ширину. Збільшуючи або зменшуючи кількість настилів у ряду можна вишити різну за шириною мережку. Спосіб настилання мережки показано на рисунку 76:

Аналогічною до технології вишивання подвійного прутика характеризується виконання мережки “роздільний прутик&rdquo.

Її починають із виконання мережки “одинарний прутик”, проте кількість ниток у стовпчику повинна бути парною. Потім виконують подвійний прутик, але на голку набирають лише половину попереднього та наступного стовпчиків, розколюючи їх таким чином:

Источник: http://vishivanka.net.ua/article/5